Слова тих, хто пройшов цей шлях

Пів року ми працювали з Ларисою Володимирівною над моїми панічними атаками, які перетворили життя на суцільний жах. Сьогодні я знову можу спокійно виходити з дому, подорожувати й не жити в постійному очікуванні нападу. Безмежно вдячна Ларисі за повернення до нормального життя!

Завдяки роботі з Ларисою Ніценко я перестала приховувати свою проблему з алкоголем і почала змінювати життя. Навчилася справлятися зі стресом без келиха вина та повернула довіру до себе. Дякую Ларисі Володимирівні за підтримку без осуду!

До зустрічі з Ларисою Володимирівною я майже не спала й постійно жила в тривозі. Після нашої роботи сон поступово відновився, а страхи перестали керувати моїм днем. Щиро дякую Ларисі Ніценко за професіоналізм, терпіння та душевне тепло!

У 48 років завдяки Ларисі Ніценко я нарешті навчилася говорити «ні», не відчуваючи провини. Перестала постійно підлаштовуватися під інших і почала поважати власні бажання. Дякую Ларисі Володимирівні за зміни, на які я довго не наважувалася!

Після багатьох невдалих спроб кинути курити я звернулася до Лариси Ніценко. Ми розібрали причини моєї залежності, і я навчилася справлятися з напругою без сигарет. Тепер я не курю і дуже пишаюся собою. Дякую Ларисі Володимирівні за допомогу та віру в мене!

Після пережитого на службі я вже не впізнавала себе. Постійна напруга, тривога, спалахи злості, проблеми зі сном. Навіть удома я не могла по-справжньому розслабитися.

З Ларисою Володимирівною мені вперше не довелося пояснювати, чому я не можу просто взяти себе в руки. Ми поступово працювали з моїми реакціями, страхами та відчуттям небезпеки.

Я ще в процесі відновлення, але вже навчилася краще розуміти себе й справлятися з деякими складними станами. Для мене це дуже багато. Дякую за повагу, терпіння і підтримку.

Після втрати мені здавалося, що життя розділилося на до і після. Усі навколо говорили, що треба жити далі, а я навіть не розуміла, як прокидатися вранці.

Лариса не намагалася переконати мене перестати сумувати. Вона дала мені можливість говорити, плакати, злитися й не соромитися своїх почуттів.

Поступово я почала повертатися до звичайного життя. Біль не зник, і я не хочу забувати дорогу мені людину. Але тепер у моєму житті знову є місце не лише для горя.

Дякую вам за те, що були поруч у найважчий період.

Коли ми втратили будинок, я відчувала, ніби разом із ним зникло все моє життя. Мої речі, фотографії, звичний ранок, відчуття дому. Я здригалася від різких звуків, погано спала й постійно чекала чогось страшного.

На перших зустрічах із Ларисою Володимирівною ми навіть не намагалися вирішити всі мої проблеми. Вона допомагала мені поступово повертати відчуття безпеки, заспокоюватися й знаходити сили на звичайні справи.

Я досі сумую за своїм домом. Але тепер розумію, що втратила місце, де жила, а не всю себе.

Дякую за людяність і за те, що допомогли мені знову відчути землю під ногами.